цікаві факти про письменників

Цікаві факти про Тараса Шевченко

Кріпак із народження – Шевченко народився у сім'ї кріпаків і до 24 років був власністю пана. Його викупили з неволі за 2500 рублів завдяки зусиллям друзів.

Обдарований художник – Тарас спочатку прославився як талановитий художник. Він навчався в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі й отримав звання академіка гравюри.

«Кобзар» – книга життя – Першу збірку «Кобзар» він видав у 1840 році. Вона містила всього 8 творів, але мала величезний вплив на українську культуру.

Заслання за вірші – Через антимонархічні твори Шевченка заслали в солдати до Казахстану, де він провів 10 років у важких умовах.

Заборона писати і малювати – Під час заслання йому офіційно забороняли займатися творчістю, але він таємно писав вірші.

Мандрівник та етнограф – Шевченко подорожував Україною, змальовуючи архітектурні пам'ятки та народне життя, прагнучи зберегти культурну спадщину.

Переконаний борець за права жінок – У своїх творах він виступав за рівноправність жінок, що було рідкісним для того часу.

Любив театральне мистецтво – Шевченко мріяв створити український театр і навіть писав п'єси.

Не судилося одружитися – Хоча він неодноразово закохувався, його особисте життя не склалося, і він залишився самотнім.

Перепоховання в Україні – Після смерті в Санкт-Петербурзі у 1861 році його тіло перевезли в Україну та поховали на Чернечій горі в Каневі, як він сам заповідав.

Історія Тараса Шевченко

Тарас Григорович Шевченко — видатний український поет, художник і громадський діяч XIX століття. Народився 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Черкащині. З дитинства зазнав тяжкого життя кріпака, але завдяки таланту і наполегливості здобув освіту.

У 1838 році друзі викупили Шевченка з кріпацтва, і він почав навчатися в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Уже в молоді роки він проявив себе як геніальний поет, написавши збірку «Кобзар», яка стала символом української літератури.

Його творчість сповнена патріотизму, любові до рідної землі та боротьби за права простого народу. За антисамодержавні вірші Шевченка заслали до солдатів у Казахстан, де він пробув десять років без права писати.

Повернувшись із заслання, він продовжив творити, але його здоров'я було підірване. Помер поет 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі, проте пізніше його прах перевезли в Україну та поховали на Чернечій горі біля Канева.

Тарас Шевченко — символ боротьби за волю і незалежність України, його твори й сьогодні надихають мільйони людей.

Цікаві факти про Леся Українка

Леся Українка (справжнє ім'я – Лариса Петрівна Косач) – видатна українська поетеса, драматургиня, перекладачка та культурна діячка. Вона народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський (тепер Житомирська область).

З дитинства Леся вирізнялася надзвичайним розумом і талантами. У п'ять років навчилася читати, а в дев'ять уже писала свої перші вірші. Через хворобу (туберкульоз кісток), яка переслідувала її все життя, вона не могла навчатися в школі, тому отримала домашню освіту.

У 13 років у львівському журналі «Зоря» було надруковано її перший вірш «Надія», а згодом з'явився псевдонім – Леся Українка. Вона писала у різних жанрах: поезія, драма, проза, публіцистика. Її творчість відзначалася глибоким патріотизмом, філософськими мотивами та боротьбою за права людини.

Одним із найвідоміших її творів є драма-феєрія «Лісова пісня», що стала справжнім шедевром української літератури. Крім того, вона писала драматичні поеми, такі як «Камінний господар», «Бояриня», «Одержима».

Леся Українка знала понад 10 мов, перекладала твори світової літератури та популяризувала європейську культуру в Україні.

Все своє життя вона боролася з хворобою, проте не припиняла творчості та громадської діяльності. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському місті Сурамі.

Леся Українка залишила глибокий слід в історії української культури, а її твори й сьогодні надихають читачів.

Історія про Лесю Українку

Цікаві факти про Івана Франка

Геній багатьох професій – Франко був не лише письменником, а й поетом, драматургом, філософом, економістом, істориком та політичним діячем.

Перші твори у 15 років – Свій перший вірш він написав ще в гімназійні роки, а у 19 років уже друкувався в літературних журналах.

Знав понад 14 мов – Франко досконало володів німецькою, французькою, польською, латинською, грецькою та багатьма іншими мовами.

Тричі сидів у в'язниці – Його арештовували через політичну діяльність, він боровся за права селян і соціальну справедливість.

Перший український роман – Франко написав «Борислав сміється», який вважається першим соціально-психологічним романом в українській літературі.

«Каменяр» – його символічний твір – Вірш «Каменярі» став маніфестом боротьби за свободу і зміни в суспільстві.

Міг стати Нобелівським лауреатом – У 1915 році його номінували на Нобелівську премію з літератури, але через смерть він її не отримав.

Любов до Ольги Рошкевич – Його перше велике кохання було трагічним: батьки Ольги заборонили їй одружитися з Франком через його політичну діяльність.

Створив понад 6000 творів – Його творчий доробок вражає: це поезія, проза, наукові праці, переклади, журналістика.

Його називають «Великим Каменярем» – Це прізвисько він отримав завдяки однойменному віршу та невтомній праці на благо української культури.

Історія про Івана Франка

ван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (тепер Львівська область) у сім'ї заможного сільського коваля Якова Франка та його дружини Марії. Його батько був освіченою людиною, що позитивно вплинуло на розвиток майбутнього письменника.

Іван рано виявив допитливість і любов до читання. Початкову освіту здобув у місцевій сільській школі, а пізніше навчався у Дрогобицькій гімназії. Його здібності до навчання помітив учитель, який допомагав йому здобувати книги.

У родині Франків панувала атмосфера працьовитості та поваги до народної культури. Малий Іван рано познайомився з фольклором, піснями, казками та легендами, що згодом знайшло відображення в його творчості.

На жаль, у 9 років він втратив батька, а через кілька років – і матір. Попри ці втрати, він продовжив навчання завдяки підтримці родичів та наставників. Саме в цей час він почав писати свої перші вірші та захоплюватися літературою.

Цікаві факти про Пантелеймон Куміч

Автор першого українського історичного роману – Його роман «Чорна рада» (1857) став першим історичним романом, написаним українською мовою.

Створив українську абетку – Куліш розробив «кулішівку» – одну з перших версій українського правопису, яка стала основою для сучасного алфавіту.

Перший перекладач Біблії українською – Він переклав Біблію українською мовою, що стало визначною подією в історії культури.

Дружив із Шевченком і Костомаровим – Був членом Кирило-Мефодіївського братства разом із Тарасом Шевченком та Миколою Костомаровим, боровся за права українців.

Вигнанець і політв'язень – За участь у Кирило-Мефодіївському братстві його заслали до Тули (Росія) й заборонили займатися викладацькою діяльністю.

Знав понад 5 мов – Вільно володів французькою, польською, німецькою, англійською та російською, що допомагало йому в перекладах.

Переклав твори Шекспіра – Він перший переклав твори Вільяма Шекспіра українською мовою, що значно збагатило українську літературу.

Неординарний погляд на козаків – На відміну від Шевченка, Куліш вважав козаків руйнівною силою, яка заважала розвитку української культури.

Його погляди змінювалися – Спочатку він був палким українським патріотом, а згодом частково підтримав ідею єдності з Росією, що викликало критику з боку сучасників.

Помер у забутті – Останні роки життя він провів у селі Мотронівка (тепер Чернігівська область), де й помер у 1897 році.

Історія про Пантелеймон Куміч

Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 серпня 1819 року в селі Вороніж (тепер Сумська область) у заможній козацькій родині. Його дитячі роки минули серед української природи, народних пісень, переказів та казок, які майбутній письменник чув від матері та місцевих селян.

З раннього віку він проявляв допитливість і любов до навчання. Початкову освіту здобув у місцевого дяка, а потім навчався в Новгород-Сіверській гімназії. Вже тоді його захоплювала українська мова, історія та культура.

Коли Пантелеймон Куліш вступив до Київського університету, йому довелося покинути навчання через матеріальні труднощі. Проте це не завадило йому стати видатним письменником, істориком, перекладачем і культурним діячем.

Він став автором першого українського історичного роману «Чорна рада», а також створив перший повний переклад Біблії українською мовою.

Цікаві факти про Марко Вовчок Вона писала російською мовою, але прославилася завдяки творам українською. Марко Вовчок починала писати російською, але після знайомства з Пантелеймоном Кулішем почала творити українською.

У неї був складний характер. Деякі сучасники описували її як жінку холодну та розважливу, яка вміла маніпулювати людьми заради власних цілей.

Вона мала конфлікт із Пантелеймоном Кулішем. Куліш активно підтримував її літературний шлях, але пізніше вони посварилися, і він почав її критикувати, звинувачуючи в плагіаті.

Вона дружила з Тарасом Шевченком. Великий Кобзар дуже тепло ставився до Марко Вовчок, хоча дехто каже, що вона не цінувала його підтримки.

Її твори мали величезний вплив на суспільство. Після публікації "Народних оповідань" російський імператор заборонив їхній переклад російською, бо вони надто відкрито описували життя кріпаків.

Вона жила в багатьох країнах Європи. Через політичні та особисті причини Вовчок довго мешкала у Франції, Німеччині, Швейцарії.

Перекладала Жуля Верна. Вона особисто була знайома з французьким письменником і переклала його твори українською та російською.

Стала першою жінкою-редактором в Україні. Вовчок була головною редакторкою журналу "Переводы лучших иностранных писателей", що на той час було незвичним для жінки.

Викликала багато суперечок через своє особисте життя. Вона мала багато романів, а після смерті чоловіка вдруге вийшла заміж за значно молодшого чоловіка.

Останні роки життя провел в бідності. Попри колишню славу, під кінець життя Марко Вовчок жила скромно й не мала значних статків.

Історія про Марко Вовчок

Марко Вовчок – це літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, відомої української письменниці, перекладачки та фольклористки. Вона народилася 22 грудня 1833 року в селі Єкатеринівка (тепер Орловська область, Росія) у дворянській родині.

Дитинство Марії пройшло у дворянському середовищі. Вона рано втратила батька, тому її вихованням займалася мати. Змалку дівчинка виявляла великий інтерес до книг, любила слухати народні казки та пісні, що пізніше вплинуло на її творчість.

Початкову освіту отримала вдома, а потім навчалася у Харківському приватному пансіоні. В юності вона захоплювалася іноземними мовами та перекладала твори європейських авторів.

У 17 років Марія одружилася з українським етнографом Опанасом Марковичем, разом із яким переїхала в Україну. Тут вона почала збирати фольклор та вивчати українську мову, яку не знала з дитинства. Саме в цей період вона розпочала свою письменницьку діяльність, а її перша збірка «Народні оповідання» викликала захоплення Тараса Шевченка та Івана Франка.

Цікаві факти про Михайло Коцюбинський

Самотужки вивчив українську мову – Хоча в сім'ї Коцюбинських розмовляли російською, Михайло самостійно опанував українську, читаючи літературу та спілкуючись із народом.
Не мав вищої освіти – Через матеріальні труднощі він не зміг вступити до університету, але самостійно здобув глибокі знання з літератури, історії та мов.
Володів багатьма мовами – Коцюбинський знав французьку, італійську, польську, румунську, кримськотатарську та інші мови, що допомагало йому у творчості.
Був членом таємного гуртка – У молодості він приєднався до народницьких гуртків, за що перебував під наглядом царської поліції.
Захоплювався подорожами – Письменник відвідував Італію, Австро-Угорщину, Крим, Карпати, що знайшло відображення у його творах, зокрема в «Тіні забутих предків».
Написав «Fata Morgana» на основі реальних подій – Повість була натхненна селянськими протестами на Поділлі та відображала соціальні проблеми свого часу.
Знався з Іваном Франком і Лесею Українкою – Він спілкувався з видатними українськими письменниками та був членом українського літературного руху.
«Тіні забутих предків» – шедевр українського модернізму – Цей твір став одним із найвідоміших у світовій літературі, а в 1965 році Сергій Параджанов зняв за ним легендарний фільм.
Мав слабке здоров'я – Коцюбинський усе життя страждав на туберкульоз, тому часто лікувався в Криму, на Кавказі та за кордоном.
Його син став відомим політичним діячем – Юрій Коцюбинський був одним із лідерів більшовицького руху в Україні, хоча мав кардинально інші погляди, ніж його батько.

Історія Михайла Коцюбинського

Михайло Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року в місті Вінниця у сім'ї дрібного чиновника. Його дитинство було непростим: родина часто переїжджала, оскільки батько працював у різних містах Поділля.

Малий Михайло ріс допитливим хлопчиком, який захоплювався природою, народними казками та піснями. У сім'ї розмовляли російською, але майбутній письменник з ранніх років цікавився українською мовою та культурою.

Коли йому було 6 років, родина переїхала до міста Бар, де хлопчик почав навчатися в початковій школі. Згодом він вступив до духовного училища в Шаргороді, хоча не мав наміру ставати священником. Саме в цей період він почав захоплюватися літературою та писати свої перші твори.

Після завершення навчання Коцюбинський самостійно здобував знання, вивчаючи європейську літературу та мови. Його юність пройшла у нелегких матеріальних умовах, але любов до рідного слова та культури допомогла йому стати одним із найвидатніших письменників України.

Цікаві факти про Володимир Винниченко

Перший глава незалежної України – У 1918 році Винниченко очолював Директорію УНР і фактично був першим керівником незалежної Української Народної Республіки.
Був талановитим письменником – Його твори поєднують реалізм, модернізм і експериментальну літературу. Найвідоміші: «Чесність з собою», «Сонячна машина», «Раб краси».
Автор першого українського антиутопічного роману – Його роман «Сонячна машина» (1928) вважається першою українською науковою фантастикою та антиутопією.
Жив у вигнанні – Після поразки УНР емігрував до Європи й мешкав у Франції, де займався літературою та жив на власній фермі.
Міг стати класиком радянської літератури – Влада СРСР пропонувала йому повернутися, але він відмовився через вимогу писати про «славу комунізму».
Відмовився від політики – Наприкінці життя Винниченко зосередився на філософії та розробив власну концепцію «конкордизму» – вчення про гармонійне суспільство.
Унікальний драматург – Його п'єси ставилися не тільки в Україні, а й у Європі, зокрема в Німеччині та Франції.
Перекладав світову літературу – Винниченко володів кількома мовами та самостійно перекладав твори європейських авторів.
Його ім'я було заборонене в СРСР – Радянська влада довгий час замовчувала його творчість через його націоналістичні й соціалістичні ідеї.
Залишив понад 100 творів – Його спадщина величезна: це романи, оповідання, п'єси, політичні статті та щоденники, які досі досліджують історики й літературознавці.

Володимир Винниченко

Володимир Кирилович Винниченко народився 26 липня 1880 року в місті Єлисаветград (тепер Кропивницький) у бідній селянській родині. Його батько був наймитом, а мати мала дітей від першого шлюбу, тому сім'я жила дуже скромно.

Змалку Володимир вирізнявся допитливістю та розумом. Навчався у початковій школі, а згодом вступив до Єлисаветградської гімназії. Однак через бідність родини йому доводилося тяжко працювати, щоб здобути освіту.

Юний Винниченко рано захопився літературою, писав вірші й оповідання. У 1899 році він вступив до Київського університету Святого Володимира на юридичний факультет, але за участь у революційній діяльності був виключений і навіть ув'язнений.

Саме в юності сформувалися його погляди на суспільство, що пізніше вплинуло як на його літературну творчість, так і на політичну діяльність.

Цікаві факти про Ольга Кобилянська

Автодидакт – Ольга Кобилянська не мала систематичної освіти, навчалася вдома самостійно, читаючи книги й вивчаючи іноземні мови.

Починала писати німецькою – Перші твори вона створила німецькою мовою, але згодом перейшла на українську під впливом Наталії Кобринської та Івана Франка.

Феміністка та захисниця прав жінок – Була однією з перших українських письменниць, які порушували тему рівноправності жінок, виступала за їхній доступ до освіти та творчої самореалізації.

Видатна модерністка – Вона стала однією з перших письменниць модернізму в українській літературі, розвиваючи символізм і психологізм у своїх творах.

Дружила з Лесею Українкою – Між ними була тепла дружба, вони листувалися понад 10 років, підтримуючи одна одну морально й творчо.

Захоплювалася музикою – Мала чудовий музичний слух, грала на фортепіано, а її проза часто має музичний ритм і гармонію.

Жила в патріархальному середовищі – Була змушена боротися з упередженнями, адже в її оточенні жінкам не дозволяли займатися літературною діяльністю.

Не вийшла заміж – Все життя залишалася самотньою, хоча мала глибокі почуття до кількох чоловіків, зокрема до Осипа Маковея.

Постраждала від інсульту – Наприкінці життя перенесла кілька інсультів, через що залишилася прикутою до ліжка.

Її називають «Гірською орлицею» – Таке прізвисько їй дали за незалежний характер і любов до Карпат, які часто описувала у своїх творах.

Історія про Ольгу Кобилянську

Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора (тепер Румунія) в багатодітній родині дрібного урядовця. Її батько був українцем, а мати – німкенею, тож у сім'ї розмовляли німецькою та українською мовами.

Дитинство Ольги пройшло серед прекрасної природи Буковини. Вона рано захопилася читанням і мріяла стати письменницею. Формальної освіти не здобула – навчалася вдома та в початковій школі. Однак завдяки самостійним заняттям змогла глибоко освоїти літературу, філософію та іноземні мови.

Особливий вплив на її світогляд мали європейські письменники – Гете, Шиллер, Байрон. Незважаючи на те, що в її оточенні українська культура була другорядною, Кобилянська свідомо обрала шлях української письменниці.

Перші твори вона писала німецькою, але після знайомства з Наталею Кобринською та Іваном Франком почала творити українською мовою, ставши однією з перших модерністок в українській літературі.

Цікаві факти про Микола Хвильовий

Справжнє ім'я – Микола Григорович Фітільов – Псевдонім «Хвильовий» він обрав, бо його характер і творчість були «хвилюючими» та динамічними.
Учасник Української революції – У 1917–1920 роках воював у лавах армії УНР, а згодом приєднався до більшовиків, хоча мав суперечливі погляди.
Лідер «розстріляного відродження» – Був однією з ключових фігур української літератури 1920-х років, що активно боролася за культурну незалежність України.
Започаткував гасло «Геть від Москви!» – Вважав, що українська культура має орієнтуватися на Європу, а не на радянську Росію.
Був головним ідеологом ВАПЛІТЕ – Це літературне об'єднання прагнуло створити модерну українську літературу європейського рівня.
Написав «Я (Романтика)» – Один із найпотужніших творів українського експресіонізму, де він відобразив трагедію революційної епохи.
Конфліктував з радянською владою – Його ідеї та твори суперечили офіційній партійній лінії, що призвело до переслідувань.
Покінчив життя самогубством – У 1933 році, протестуючи проти репресій і Голодомору, він застрелився у Харкові.
Його твори були заборонені – Після смерті Хвильового в СРСР його книги знищували, а ім'я замовчували до 1960-х років.
Реабілітований після розпаду СРСР – Лише в незалежній Україні його творчість повернулася до читачів і стала частиною шкільної програми.

Історія про Микола Хвильований

Микола Хвильовий (справжнє ім'я – Микола Григорович Фітільов) народився 13 грудня 1893 року в селі Тростянець (тепер Сумська область) у родині вчителів.

Його батько був збіднілим дворянином, а мати – селянкою. Родина жила досить скромно, але прагнула дати дітям освіту. Саме мати прищепила йому любов до української мови та літератури, адже батько більше схилявся до російської культури.

У дитинстві Микола ріс допитливим і енергійним хлопчиком. Спочатку навчався в початковій школі, а потім вступив до Богодухівської гімназії. Однак через фінансові труднощі він не зміг завершити навчання і змушений був заробляти самостійно.

Після гімназії Хвильовий працював писарем, канцелярським службовцем, а пізніше – вчителем у сільських школах. У цей період він почав захоплюватися літературою, писати свої перші вірші та прозові твори.

Бурхливі події початку ХХ століття сильно вплинули на його світогляд. Під час революції він активно брав участь у військових діях, що згодом відобразилося в його творчості.

Цікаві факти про Валер`ян Підмогилиний

Вундеркінд української літератури – Підмогильний почав писати ще підлітком і опублікував свої перші твори у 17 років.

Автор першого урбаністичного роману – Його роман «Місто» (1928) став першим в українській літературі, де головним героєм була людина міста, а не села.

Самоук у літературі – Він не мав формальної філологічної освіти, проте володів кількома мовами й самостійно перекладав твори французьких письменників.

Переклав класиків світової літератури – Завдяки йому українською мовою заговорили Вольтер, Дідро, Бальзак, Анатоль Франс.

Був перфекціоністом у письмі – Деякі твори він міг переробляти по кілька разів, прагнучи довершеності.

Член «Розстріляного Відродження» – Як і багато українських митців 1920–1930-х років, зазнав сталінських репресій.

Звинувачений у націоналізмі – Радянська влада вбачала в його творах «буржуазний націоналізм» і «контрреволюційну діяльність».

Арешт і заслання – У 1934 році був заарештований і засланий до таборів на Соловки.

Загибель у 1937 році – Підмогильного розстріляли під час масових сталінських репресій 3 листопада 1937 року.

Реабілітований посмертно – У 1956 році його ім'я було відновлене, а творчість повернулася до української літератури.

Історія про Валер`ян Підмогилиний

Валер'ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплі (тепер частина Дніпра) в родині селян. Його батько працював на землі, а мати була домогосподаркою. Родина жила скромно, але батьки прагнули дати дітям освіту.

З раннього дитинства Валер'ян виявляв неабиякий інтерес до читання. Він навчався в початковій школі, а потім у Катеринославському реальному училищі. З дитинства хлопець був дуже здібним і самостійним, часто перечитував класичну українську та європейську літературу.

Він рано почав писати власні твори. Уже підлітком створив перші оповідання, у яких розкривав глибокі соціальні й філософські теми. Вищу освіту здобував у Київському університеті, хоча через політичні події того часу навчання завершити не зміг.

Його ранні твори привернули увагу літературної спільноти, а він швидко став частиною інтелектуального середовища Києва. Однак, як і багато інших митців «Розстріляного Відродження», він зазнав репресій і трагічно загинув у 1937 році.

Цікаві факти про Остап Вишня

Псевдонім
Остап Вишня — це псевдонім, який обрав письменник. Його справжнє ім'я — Павло Михайлович Губенко. Псевдонім "Остап" був популярним у його родині, а "Вишня" символізує українську природну красу.
Вчительське коріння
Перед тим, як стати відомим письменником, Остап Вишня був учителем. Він працював у сільських школах, що глибоко вплинуло на його творчість та розуміння людської душі.
Крім гумору, писав й серйозні твори
Остап Вишня знаменитий своїми гуморесками, але в його доробку є й серйозні твори, зокрема роздуми про національну самосвідомість та соціальні проблеми. Він писав і про події Першої світової війни.
Гуморески і народний стиль
Вишня створював свої гуморески у народному стилі, використовуючи просту, зрозумілу мову, що робило його творчість доступною для широкої аудиторії.
Творчість у засланні
Вишня багато років працював в умовах репресій. У 1933 році його заарештували, і він провів кілька років у в'язниці. Після повернення, у 1937 році, він знову потрапив під арешт, але й у засланні не припиняв писати.
Засновник літературної течії
Остап Вишня став одним із засновників українського літературного напрямку, що поєднував гумор, сатиру та народний колорит. Його твори мали значний вплив на наступні покоління письменників.
"Казки старого веселуна"
Книга "Казки старого веселуна" була популярною ще за життя автора. Це збірка коротких історій, в яких він поєднував гумор і філософські роздуми.
Під час війни не залишав писати
У часи Великої Вітчизняної війни Вишня продовжував писати навіть в евакуації. Його твори часто служили моральною підтримкою для людей, що переживали важкі часи.
Майстер літературних портретів
Остап Вишня володів надзвичайною майстерністю створення літературних портретів. Він умів точно передавати образи людей, використовуючи при цьому гумор і сатиру.
Призначення у мирний час
Після звільнення у 1943 році Остап Вишня почав активно працювати в якості літературного консультанта в радянських видавництвах і на радіо, що дозволило йому стати одним з найвідоміших письменників того часу.

Історія про Остап Вишня

Остап Вишня, справжнє ім'я якого Павло Михайлович Губенко, народився 13 листопада 1889 року в селі Грунь на Чернігівщині в родині заможних селян. Його батько був землевласником і справжнім українським патріотом, а мати — дуже релігійною жінкою, що також вплинула на розвиток Остапа.

У дитинстві Павло був дуже допитливим і розумним хлопцем. Він багато часу проводив на природі, любив слухати народні пісні та казки, що стало основою для його подальшої творчості. Його дитинство було сповнене сільським життям, яке він часто згадував у своїх творах.

Остап Вишня мав чудову пам'ять і вмів спостерігати за людьми, що дало йому змогу створювати дуже точні та гумористичні портрети. Він часто зазнавав уваги через свою надзвичайну кмітливість і дотепність. У школі він не був відмінником, але вже в ранньому віці почав виявляти інтерес до літератури та мистецтва, що стало його життєвим покликанням.

У 1906 році Остап Вишня вступив до Чернігівської гімназії, де його розумні, дотепні відповіді на уроках здобули популярність серед учителів і однокласників. Однак через складні матеріальні умови та сімейні проблеми він не зміг закінчити гімназію і покинув навчання.

Дитинство Остапа Вишні, незважаючи на труднощі, було дуже яскравим і цікавим, і саме тоді він сформувався як особистість, що цінувала народну мудрість, гумор і людську простоту. Саме ці якості стали основними в його творчості і допомогли стати одним з найяскравіших українських письменників.

Цікаві факти про Олександр Довженко

Живописна освіта
Перед тим, як стати відомим кінорежисером, Олександр Довженко навчався в Київському художньому училищі, де здобув освіту в галузі живопису. Саме ці знання про композицію та колорит пейзажів допомогли йому створювати вражаючі кінокартинки в своїх фільмах.
Перший фільм "Звенигора"
Довженко розпочав свою кінематографічну кар'єру з фільму "Звенигора" (1928), який став класикою українського кіно і ознаменував початок етапу експресивного поетичного кіно.
Прорив до світового кінематографу
Фільм "Земля" (1930) вважається одним із найвідоміших у світовій кінематографії. Він був високо оцінений критиками на міжнародних фестивалях і став одним із перших фільмів, які поставили Україну на світову кіномапу.
Був заарештований у 1933 році
У 1933 році Олександр Довженко потрапив під удар радянської цензури, коли був заарештований на деякий час через свою роботу "Арсенал", яка критикувала радянський режим. Проте він був швидко звільнений і продовжив свою роботу в кіно.
Сценарист і режисер
Крім режисерської роботи, Довженко був і сценаристом своїх фільмів. Він самостійно писав сценарії до більшості своїх картин, що додавало їхній оригінальності та глибини.
Гуманістичні теми
Основною темою більшості фільмів Довженка була людина, її боротьба з соціальними, політичними та природними силами. Його кінокартини мали глибокий гуманістичний підтекст, де важливими були не лише політичні події, а й душевний стан людей.
Патріотизм та любов до України
Незважаючи на радянський контекст, Довженко часто включав у свої роботи елементи української культури та історії. Він залишав у своїх фільмах глибокі образи української землі, народу та його духовності.
Був частиною культури соцреалізму
Олександр Довженко, незважаючи на те, що його фільми іноді критикували радянську систему, залишався важливою фігурою в культурі соціалістичного реалізму. Його творчість намагалася втілити ідеали радянського режиму, хоча й через поетичні метафори та глибокі філософські роздуми.
Зняв фільм про Мічуріна
Один із останніх фільмів Довженка — "Мічурін" (1948) — був присвячений радянському вченому Івану Мічуріну. Цей фільм став спробою підняти героїчний образ радянського науковця.
Прогнозував розвиток кінематографії
Довженко був не тільки режисером, а й теоретиком кінематографії. Він вірив у те, що кінематограф буде розвиватися, як могутній інструмент для впливу на маси, і прагнув зробити кіно мистецтвом, яке здатне передавати найглибші людські переживання.

Історія про Олександр Довженко

Олександр Довженко — один із найвідоміших українських письменників, кінорежисер і художник, чия творчість мала величезний вплив на українську та світову культуру. Його життя було багатим на події, труднощі і досягнення, а його роботи стали класикою.

Дитинство та юність
Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 року в селі Сосниця на Чернігівщині в селянській родині. В родині було п'ятеро дітей, і Олександр був наймолодшим. Дитинство було спокійним, але важким, оскільки сім'я жила в умовах бідності. Це село стало його першим "пейзажем", який згодом відобразився в багатьох його роботах.

З раннього віку Олександр виявляв хист до малювання і літератури, а також цікавився театром. Проте після закінчення початкової школи він вступив до Сосницької гімназії, а пізніше навчався в Київському художньому училищі. Там він почав серйозно займатися живописом, проте його шлях до кінематографії був неочевидним.

Навчання та творчість
Після закінчення училища, Довженко вступив до Київського художнього інституту, де продовжував розвивати свої художні здібності. Після навчання він працював у театрах і навіть на короткий час поїхав до Петербурга, щоб вдосконалювати свої навички живопису. Однак, коли почалася Перша світова війна, він був мобілізований до армії, де став офіцером.

Кіно та творчість на екрані
Після війни Довженко повернувся до Києва, і саме там почав свою кінематографічну кар'єру. Він працював як сценарист, режисер і художник, здобувши популярність завдяки своїм інноваційним підходам до кінематографії. Його перший фільм — "Звенигора" (1928) — став важливою віхою в розвитку українського кіно. У цьому фільмі вже можна було побачити характерні риси стилю Довженка: поетичність, філософську глибину і пейзажну символіку.

Надалі він зняв такі знамениті фільми, як "Арсенал" (1929), "Старець" (1931), "Щорс" (1939), але найбільшу популярність йому принесла кінокартина "Земля" (1930), яка стала класикою світового кінематографу. Цей фільм увібрав в себе теми сільського життя, боротьби з соціальними і економічними труднощами і глибокого філософського осмислення природи.

Взаємодія з радянською владою
Хоча Довженко був одним із провідних діячів українського кінематографу, його творчість завжди перебувала під впливом радянської влади. У 1930-х роках він часто стикався з труднощами, пов'язаними з цензурою і вимогами соціалістичного реалізму. Однак він зміг знайти спосіб залишити в своїх фільмах елементи української ідентичності та гуманістичні ідеї.

Еміграція та останні роки
В останні роки життя Довженко пережив ряд особистих і творчих криз. Він залишився незадоволений умовами, у яких йому доводилося працювати. У 1950-х роках він оселився в Москві, де продовжував працювати над кінопроектами. Його останнім значним фільмом став "Мічурін" (1948), який присвячений біографії російського вченого.

Олександр Довженко помер 25 листопада 1956 року в Москві, залишивши незабутній слід в історії кінематографії. Його творчість вважається однією з основ української та світової культури ХХ століття.

Спадщина
Довженко був не тільки великим режисером, але й талановитим письменником, художником і сценаристом. Його роботи в кіно і літературі залишаються актуальними й до сьогодні.

Цікаві факти про Василь Стус

Поет і правозахисник
Василь Стус — не лише видатний український поет, але й активний правозахисник. Він виступав проти радянської репресивної системи, що стало причиною його арештів і ув'язнень.
Освіта та початок кар'єри
Стус навчався на філологічному факультеті Донецького університету, після чого працював вчителем української мови та літератури в школах. Під час навчання почав писати вірші, які згодом стали частиною його поетичного спадку.
Арешти та ув'язнення
Василя Стуса тричі заарештовували. Перший раз — у 1972 році, коли він став одним із підписантів "Листа 15-ти", звернення інтелігенції до урядів СРСР з вимогою припинити репресії проти українських дисидентів. За це він був засуджений до п'яти років таборів суворого режиму і трьох років заслання.
Доля в таборах
У таборі Стус написав чимало своїх віршів, а також займався правозахисною діяльністю, захищаючи права ув'язнених. Це було важким часом для поета, але також і періодом його найбільших творчих досягнень.
Нагорода "Золотий Олімп"
Поет був удостоєний літературної премії "Золотий Олімп" (посмертно), яку отримав за свої твори, що були надзвичайно важливими для української культури. Його вірші вражають глибоким патріотизмом і боротьбою за справедливість.
Життя за кордоном
Стус намагався виїхати за кордон, щоб звернути увагу міжнародної громадськості на репресії в Україні, однак йому не вдалося здобути дозвіл на еміграцію. Проте його боротьба за права людини отримала широку підтримку серед іноземних правозахисних організацій.
Підписант "Листа 15-ти"
У 1970 році Стус став одним із підписантів знаменитого "Листа 15-ти", який закликав радянську владу припинити політичні репресії. За це його було арештовано і засуджено до тюремного ув'язнення.
Його дружина — Ганна
Василь Стус був одружений з Ганною Стус, яка підтримувала його в усі часи. Вона була важливою частиною його життя, і саме вона після смерті поета в 1985 році продовжила боротьбу за його реабілітацію.
Останнє ув'язнення і смерть
У 1980 році Стуса вдруге арештували, і він потрапив до табору, де працював у важких умовах. Під час цього ув'язнення його здоров'я сильно погіршилося. Поет помер у таборі 4 вересня 1985 року від серцевого нападу.
Наследство
Попри всі перешкоди, творчість Василя Стуса пережила епоху радянських репресій і стала знаковою для української культури. Після його смерті його поезія здобула велику популярність і була переведена на багато мов. Стуса вважають одним із найвидатніших українських поетів ХХ століття.

Історія про Василь Стус

Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Черкащині в селянській родині. Його батьки, Іван Стус і Варвара Микитівна, були звичайними селянами, і хоча їхня родина була не дуже заможною, вони прагнули дати своїм дітям освіту та виховати в них моральні принципи. Василь був старшим з трьох дітей у родині.

Дитинство Стуса було важким, як і для більшості дітей сільських родин того часу. У роки його молодості Україна переживала важку історичну ситуацію — сталінські репресії, Друга світова війна та важкі економічні умови. Село, де він жив, часто зазнавало лихоліть через колективізацію, голодомори та постійну боротьбу за виживання.

З раннього дитинства Василь проявляв неабияку допитливість та інтерес до літератури. Його батьки не мали високої освіти, але завжди підтримували його прагнення до знань. Мати Стуса була людиною, яка прищеплювала йому любов до української мови, традицій і культури. Вона, як і більшість людей того часу, пережила важкі моменти і мала чимало труднощів, але завжди була на боці справедливості і намагалася виховати сина на засадах чесності та порядності.

Крім того, саме в дитинстві Василь Стус познайомився з поезією. Він почав писати вірші ще в ранньому віці, і хоча їх можна було оцінити лише як перші спроби, вони вже тоді відображали глибину його мислення і творчого потенціалу.

Згодом Стус вступив до середньої школи, де його вчителі помітили його високу обдарованість і зацікавленість літературою. Він став добре вчитися, зокрема, захоплювався українською літературою і поезією Тараса Шевченка, що значною мірою вплинуло на його подальший творчий шлях.

Важливою частиною дитинства Василя Стуса була родинна атмосфера, в якій він ріс. Попри тяжкі часи і бідність, батьки намагалися дати йому усе необхідне для розвитку, зокрема — любов до культури і української мови. Ці перші роки життя стали основою його поглядів і творчості, які пізніше привели його до боротьби за права людини і розвитку української літератури в умовах радянського режиму.

Реєстрація

реєстрація

скоро буде ще

тисни якщо треба

Головна сторінка на верх